Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

21 листопада 1924 (п’ятниця)

Одеса. Адміністративно-контрольна секція міськради виявила при обслідуванні житлового кооперативу по вул. Банківській, 134 не зареєстровані в органах радянської влади єзуїтський дитячий притулок і богадільню. Дитячі заклади, організовані в попередньому році з ініціативи ксьондза Ашенборга й на кошти АРА, було визнано гніздами польської контрреволюції й закрито, а їх організаторів притягнені до судової відповідальності.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1924, 21 листопада.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6