Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

10-12 грудня 1924 (середа – п’ятниця)

Харків. ВУЦВК і РНК УСРР прийняли постанову “Про ліквідацію неписьменності серед допризовників і червоноармійців змінного складу терчастин”. На командування УВО покладалося завдання ліквідації неписьменності допризовників шляхом проведення з ними обов’язкових занять перед призовом до РСЧА. Для допризовників і червоноармійців терчастин змінного складу, що не бажали відвідувати заняття лікнепу, встановлювалася кримінальна відповідальність за ст. 81 прим. Карного кодексу.
ЗУ України, 1924, Від. І, № 52, Ст. 321.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6