Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

21 – 22 (8 –9) січня 1918 (понеділк-вівторок)

В Києві проходило об’єднане засідання окружної Ради солдатських депутатів разом з представниками військових комітетів частин гарнізону, на якому було заслухано делегатів, посланих для переговорів з радянським командуванням загонів, що наступали на Чернігівщині. Гострі дебати розгорнулись у зв’язку з одержанням повідомлення про те, що делегація УЦР в Брест-Литовську почала сепаратні переговори про укладення миру. Генеральний секретар міжнародних справ О.Шульгін спростував це твердження і закликав до боротьби з радянськими військами. Спираючись на солдат-більшовиків, що групувались навколо представників українського полку ім.Т.Шевченка, більшовики запропонували дві резолюції з вимогою розпуска УЦР і скликання з’їзду рад. Збори 175 голосами проти 135 ухвалили резолюцію про активну боротьбу з революційними силами, але з вимогою якомога скоріше скликати з’їзд рад для вирішення питання про владу рад.
Последние новости (Киев, вечерний выпуск). – 1918. – 10 січня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)