Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

22(9) січня 1918 (вівторок)

Делегація 13-ти українських полків, київського гарнізону, яка прибула в Петроград для з'ясування взаємин Ради народних комісарів і Української Центральної Ради, була прийнята В.Леніним. Він доручив наркому у справах національностей Й.Сталіну провести з ними переговори. У цей же день РНК, заслухавши доповідь Й.Сталіна про делегацію українських полків, доручив йому і В.Затонському розпочати переговори з ними. На цьому засіданні було ухвалено рішення про входження В.Затонського до складу РНК з правом вирішального голосу у справах, що стосувались України, і з правом дорадчого - з усіх інших питань.
Владимир Ільич Ленин. Биографическая хроника. - Т.5. - М., 1974 . - С.192.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)