Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Ніч з 26 на 27 ( з 13 на 14) січня 1918 (субота-неділя)

В Одесі почалося збройне повстання за встановлення влади рад. На 4-у годину ранку робітники, червоногвардійці, матроси, солдати революційно настроєних частин гарнізону оволоділи найважливішими стратегічними пунктами міста – штабом округу, вокзалом, телефонною станцією, поштою, телеграфом, казначейством та ін. Вранці газета “ Голос пролетария ” оповістила про встановлення влади рад в місті. В опублікованій на її сторінках відозві Військово-революційний комітет закликав робітників, матросів, селян і все трудове населення підтримати її. Пленум Одеської ради робітничих депутатів за участю представників від заводів і фабрик ухвалив, що віднині влада в м.Одесі буде належати радам, а в області - ЦВК Рад Румчероду. Пленум обрав новий виконком, до якого увійшли 34 більшовики, 10 лівих есерів і 25 представників інших партій.
Хроніка революційних подій в Одесі. – Одеса, 1958. – С.167-168 Великая Октябрьская социалистическая революция. – Сборник документов и материал

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)