Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

2916) січня 1918 (вівторок)

Призначені на вечір засідання Малої ради та пленуму Центральної Ради не відбулися. О 19 ? год. пленум розпочався, але через півгодини через артилерійську канонаду припинив свою роботу (на ньому мав бути затверджений новий склад Ради народних міністрів). Протягом всього дня відбувались фракційні наради – українських есерів та есдеків щодо формування Ради народних міністрів. О 9-й год. вечора мало розпочатись засідання Центральної Ради. У цей час до будинку Центральної ради прибув загін вільних козаків на чолі з головою київського “Вільного козацтва” М.Ковенком, призначеним комендантом м.Києва. Частина козаків залишилась біля вхідних дверей, пропускаючи до будинку членів УЦР, а М.Ковенко з іншою групою козаків увійшов до великого залу, де засідала фракція українських есерів і заарештував ряд її членів – С.Бачинського, П.Любченка, І.Михайличенка, П.Сіверо-Одоєвськогого, М.Полоза, А.Шумського та Ткаля. На знак протесту до них прилучились О.Зарудний, В.Голубович та М.Біляшівський, але останніх двох відділили від цієї групи.
Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – В двух томах. – Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К., 1997. – С.109-110

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)