Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

4 лютого ( 22 січня) 1918 (понеділок)

Засідання Центральної Ради присвятили обговоренню питання підписання мирного договору. В.Голубович, голова Ради народних міністрів, попросив Центральну раду дати урядові право підписати мирний договір. Після обговорення на засіданні Центральної Ради та на нарадах фракцій за надання Раді народних міністрів права підписати мирний договір проголосувало 220 чол. при одному проти і 16, що утримались. Б.Мартос доповів від імені парламентської комісії, яка розслідувала справу заарештованих 7 лівих українських есерів, що комендант М.Ковенко мав досить підстав для арешту – існувала змова повалити Центральну Раду і передати владу більшовицькому урядові. УЦР затвердила зміни до закону про вибори до Українських Установчих зборів, які мали полегшити підрахунок голосів.
Українська Центральна Рада. – Документи і матеріали. – У двох томах. – Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К., 1997. – С.120-122.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)