Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

4 лютого ( 22 січня) 1918 (понеділок)

Миколаївський більшовицький комітет і виконком ради закликали червоногвардійців, революційно налаштованих матросів і солдатів роззброїти українські загони гайдамаків. Радянські сили отримали підтримку вогнем з ескадронного міноносця, що стояв у миколаївському порту. Українським загонам протистояли червоногвардійці, солдати 45-го зап. піх.полку і матроси флотського напівекіпажу. Після двогодинного нерівного бою українські загони склали зброю. В місті встановлено радянську владу.
Голос пролетария . – 1918. – 24 січня Борьба за Великий Октябрь на Николаевщине . – Николаев, 1957. – С.230-231, 225.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)