Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Початок березня 1918

За угодою між урядами УНР і Німеччини в таборах військовополонених Раштат, Вецляр, Зельцведель сформовано 1-шу Українську дивізію чотириполкового складу, яка від кольору форми дістала назву “синьожупанників”. Дивізія прибула у Київ, але напередодні гетьманського перевороту була роззброєна німецьким командуванням за погодженням з військовим міністром УНР О.Жуковським. Командир дивізії П.Зелінський.
Павло Скоропадський. Спогади. Кінець 1917 – Грудень 1918. – Київ – Філадельфія, 1995. – С.364.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)