Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

18(5) лютого 1918 (понеділок)

Німецькі війська під командуванням генерала А.Лінзінгена почали наступ на Україні на підставі укладеної напередодні на прохання голови української делегації в Брест-Литовську угоди про надання військової допомоги Українській Народній Республіці. Цього дня вони зайняли м.Луцьк. Головний удар німецьких військ спрямовувався на Київ вдовж залізниць: Луцьк-Рівне-Козятин-Бердичів і із району Ковеля на Сарни – Коростень. Кавалерія з бронеавтомобілями мала просуватись від Луцька на Рівне-Житомир.
Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – У двох томах. – Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К., 1997. – С.156; В.И.Петров. Отражени

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)