Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

3 березня (18 лютого) 1918 (неділя)

Голова Ради народних міністрів і міністр закордонних справ В.Голубович направив телеграфом ноту до урядів Німеччини, Австро-Угорщини, Туреччини, Болгарії та Румунії, від імені Ради народних міністрів УНР, у якій говорилось, що український уряд глибоко переймається долею прикордонної області Української республіки – Бессарабії. Північна частина Бессарабії, населена переважно українцями, становить щодо свого етнографічного, економічного і політичного становища одну неподільну цілість з основною територією УНР. Уряд України вважав, що всяка зміна румуно-російського кордону порушить політичні і економічні інтереси УНР, а тому майбутня доля цієї окупованої Румунією території Бессарабії має стати предметом обговорення на Бухарестській мирній конференції.
Народня воля. – 1918. - 9 березня (24 лютого).

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)