Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

19 (6) березня 1918 (вівторок)

На Аскольдовій могилі в Києві відбувся похорон січовиків студентського куріня, що загинули поблизу ст. Крути Чернігівської губернії. Траурна процесія з пасажирського вокзалу рушила по Безаківській вулиці і Бібіковському бульвару до Аскольдової могили. В процесії брали участь учні вищих і середніх шкіл міста, січові стрільці, відділ колишніх військовополонених в Німеччині. Біля Володимирського собору процесію зустріли члени Малої ради у повному складі на чолі з М.Грушевським, Рада народних міністрів. Далі вони рушили до будинку Центральної ради, де М.Грушевський виступив з промовою, в якій зазначив, що юні герої загинули за визволення своєї Вітчизни. У супроводі членів Малої ради і Ради народних міністрів жалобна процесія продовжила свій шлях на кладовище.
Народня воля. – 1918. – 19(6) березня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)