Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

23 (10) березня 1918 (субота)

Центральний страйком Південно-західної залізниці звернувся до всіх страйкомів з пропозицією продовжувати страйк до задоволення усіх вимог: виплати заборгованості за 1917, 1918 рр., визнання єдиного Союзу (Спілки) для правового захисту товаришів, звільнення усіх заарештованих за участь у страйку. Але не вдаватися до ексцесів, насильства та погроз. В разі пропозицій частково задовольнити вимоги – роботи не відновлювати.
ЦДАВОВУ України. – Ф.121 6. – Оп.1. – Спр. 60. – Арк. 202.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)