Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

23 (10) березня 1918 (субота)

В Золотоноші на Полтавщині відбувся селянський з’їзд, перший після відновлення влади УНР. У скликанні з’їзду значну роль відіграли інструктор Центрального комітету Селянської спілки та члени УЦР. На з’їзд прибуло 550 представників селянства. Делегати привітали Центральну Раду, зазначивши, що всі затверджені нею закони будуть проводитись у життя. Значний час приділили роз’ясненню того, чому німецькі війська з’явились в Україні. Вирішили видрукувати відозви і розіслати їх по селах. З’їзд рішуче висловився за скликання Установчих зборів. Знову були обрані до Центральної Ради старі депутати Семеняга і Федоровський.
Народня воля. – 1918. – 6 квітня (24 березня).

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)