Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

25 (12) березня 1918 (понеділок)

Рада народних міністрів заслухала доповідь міністра земельних справ про стан з посівною кампанією і ухвалила, щоб міністр двічі на тиждень подавав відомості до уряду про хід засіву ланів. Уряд доручив міністру закордонних справ підготувати ноту до Росії з пропозицією приступити до мирних переговорів. На прозицію М.Ткаченко РНМ ухвалили видати відозву до всіх держав світу з пропозицією укласти мирний договір і покласти край кривавій бойні, для чого вирішено обрати комісію. РНМ затвердила правила прискореної ліквідації громадських установ, що працювали на кошти Військового фонду, організацію Інформаційного бюро. На прохання січових стрільців уряд дозволив їм залишитись в Україні, формувати свої полки, а всі їх частини підпорядковувались Військовому міністерству.
Українська Центральна Рада. – Документи і матеріали. – У двох томах. – Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К., 1997. – С.229-231.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)