Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

25 (12) березня 1918 (понеділок)

Згідно постанови ЦВК рад України, ухваленої у Таганрозі, до Москви відряджено надзвичайне посольство Народного секретаріату України у складі М.Скрипника, Ю.Коцюбинського, Н.Врублевського. Посольству були надані повноваження декларувати самостійність Української радянської республіки перед урядом РСФРР і вести переговори щодо заключення договору між ними. Посольство вело переговори з різними наркоматами і РНК. З квітня (21 березня) 1918 р. його прийняли у Раді народних комісарів. Посланці України взяли участь у її засіданні, на якому головував В.Ленін. Вони оголосили декларакцію 2-го Всеукраїнського з’їзду рад.
Гражданская война на Украине 1918-1920 гг. – Сборник докуметов и материалов. – В трех томах. – Четырех книгах. – Т.1, кн.1. – К., 1967. – С.762.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)