Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

2 квітня (20 березня) 1918 (вівторок)

Запорізька дивізія повела наступ на Харків і ст.Лозову, звідки відкривався шлях у Донецький басейн. На Харків вирушили головні сили під командуванням полковника П.Болбочана з двома бронепотягами. Констянтиноградська група (командуючий полковник Петров) мала оволодіти м.Констянтиноградом і наступати на ст.Лозову, щоб відрізати шлях відступу радянським загонам.
Історія українського війська. – Львів, 1992. – С.415.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)