Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

6 квітня (24 березня) 1918 (субота)

Наказ німецького головнокомандуючого Г.фон-Ейхгорна про початок посівної без попереднього узгодження з українським урядом Мала рада визнала втручанням німців та австро-угорців у соціально-економічне й політичне життя України. Врожай мав належати тому, хто засіє; той, хто взяв би землі більш, ніж здатний був обробити, підлягав покаранню; де селяни не могли зробити це самі – справа покладалася на поміщиків без порушення прав земельних комітетів; будь-які грабунки й нищення засівів підлягали суворій карі. На звернення фракції УПСР міністр земельних справ М.Ковалевський відповів, що згаданий наказ з’явився як відповідь на вимоги численних делегацій до Центральної Ради скасувати земельний закон і замінити “теперішній соціалістичний уряд так званим діловим”, як писав Д.Дорошенко.
Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. – У двох томах. – Т.ІІ. – Українська Гетьманська Держава 1918 р. – К., 2002. – С.15.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)