Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

6-7 квітня (24-25 березня) 1918 (субота - неділя)

Відбувся з’їзд селянських депутатів Старокостянтинівського повіту Волинської губернії, на який прибуло 617 представників. З’їзд відкрив член УЦР і ЦК Всеукраїнської ради селянських депутатів Гаврищук. Були заслухані доповіді з місць, в яких йшлося про напади польських легіонерів на села та ворожі дії міліції. З’їзд розглянув питання про сучасний момент, земельне, засів полів, Установчі Збори та УЦР і її політику. Селяни просили дозволу засипати окопи та зняти загородження для збільшення площі під посіви. Селяни запевнили, що всі землі в повіті будуть засіяні. Делегати підтримали закон УЦР про соціалізацію землі, схвалили її діяльність. Оскільки вибори до Установчих зборів в повіті не відбулись, селяни просили провести нові, а також дозволити висунути свій список кандидатів. Для згуртування населення повіту з’їзд ухвалив організувати Раду селянських депутатів, до складу якої увійшли представники від 13 волостей і 8 сіл. Були обрані 2 делегати до губерніальної Ради і Всеукраїнської.
Народня воля. – 1918. – 13 квітня (31 березня).

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)