Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

7 квітня (25 березня) 1918 (неділя)

У Лубнах відбувся з’їзд Української демократично-хліборобської партії. Делегати засудили аграрну політику Центральної Ради, вимагали негайного повернення землевласникам маєтків, реманенту і визнання принципу приватної власності, як основи господарського життя. Для подання вимог Центральній Раді з’їзд направив до Києва спеціальну делегацію з 20 осіб, очолену полтавським поміщиком В.Шеметом. Ця делегація уклала у Києві угоду з “Всеукраїнським союзом земельних власників”, яка передбачала повалення Центральної Ради. На 29(16) квітня запланували скликати Всеукраїнський з’їзд усіх хліборобських організацій.
Українська РСР в період громадянської війни 1917-1920 рр. – У двох томах. – Т.1. – Березень 1917 р. – листопад 1918 р. – К., 1967. – С.330.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)