Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

7 квітня (25 березня) 1918 (неділя)

Лубенський повітовий селянський з’їзд привітав УЦР і РНМ, висловивши подяку за підтримку трудящого селянства. З’їзд ухвалив звернутись до Міністерства військових справ з приводу організації військової сили для охорони спокою в краї, що ж стосується місцевого куреня, то прохати, щоб він формувався з осіб, які ніколи не йшли проти українського руху і зараховувались до його складу тільки за свідченням комітетів селянських спілок або інших демократичних організацій. Курінь, що є у повіті, незаконно втручався у діяльність земельних і сільських комітетів, проводив подекуди навіть арешти. З’їзд ухвалив, щоб земельні і сільські комітети приклали всіх зусиль аби земельна площа була вся засіяна. До видання УЦР закону про розподільчу норму з’їзд ухвалив вважати дев’ять десятин на душу нерухомою нормою. Землі нетрудових господарств вилучались.
Народня воля. – 1918. – 11 квітня (29 березня).

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)