Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

8 квітня (26 березня) 1918 (понеділок)

Радянські загони залишили позиції під Харковом і у місто вступили німецькі частини і Запорізька бригада отамана З.Натієва. Після оволодіння ст. Люботин до Харкова підійшов і 2-й Запорізький полк під командуванням полковника П.Болбочана. Частина радянських військ відступила похідним порядком на Куп’янськ, з правого флангу вони прорвались на Козачу Лопань. 5-та революційна армія Р.Сіверса відійшла на територію РСФРР – до Вовчанська, зосередившись між Куп’янськом і Бєлгородом. Німецькі частини зайняли м.Новозибків.
Народня воля – 1918; – 11 квітня (29 березня) Антонов-Овсеенко В.А.. Записки о гражданской войне. – Т.2. – М. – Л., 192 8. – С.178-180.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)