Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 квітня (31 березня) 1918 (субота)

Мала рада після дебатів з приводу наказу фельдмаршала Г.Ейхгорна зобов’язала міністра земельних справ М.Ковалевського широко оповістити населення України, що цей наказ Г. фон-Ейхгорна не повинен виконуватися. Міністру закордонних справ доручалось скласти протест проти наказу Г.фон-Ейхгорна, як і проти всякого іншого втручання німецько-австро-угорських військових властей в соціально-політичні відносини на Україні. Щодо анексії Бессарабії Румунським королівством УЦР не визнала рішення “Сфатул Церію” про прилучення Бессарабії до Румунії актом вільного виявлення волі всіх народів, які проживали на її території, у тому числі і українського населення. УЦР доручила українському урядові вжити всіх заходів, щоб долю Бессарабії було вирішено у погодженні з Українською Народною Республікою.
Українська Центральна Рада. – Документи і матеріали. – В двох томах. – Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К., 1997. – С.271-274.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)