Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 квітня (31 березня) 1918 (субота)

РНМ висловилась за необхідність підписати військову конвенцію з Німеччиною і Австро-Угорщиною, що вони всіляко зволікають. Уряд вважав, що справа конвенції може бути вирішена тільки українським урядом. Надійшло повідомлення, що Рада народних комісарів РСФРР погоджується розпочати мирні переговори з українським урядом у Смоленську. РНМ затвердила асигнування Головному земельному комітетові, на закупку заліза, на відновлення державного конезаводства, міністерству земельних справ на впровадження в життя законів про землю.
Українська Центральна Рада. – Документи і матеріали. – В двох томах. – Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К., 1997. – С.276-278.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)