Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

20 (7) квітня 1918 (субота)

Відбувся Хотинський повітовий селянський з’їзд, у роботі якого взяли участь 569 представників. Він був заборонений австрійським комендантом м.Хотині, делегати виїхали в містечко Жванець, де приміщення, у якому проходив з’їзд, оточили угорці, запропонувавши припинити роботу. І все ж з’їзд встиг ухвалити резолюцію про об’єднання з своїми братами з Української Народної Республіки. Від з’їзду до УЦР в Київ була послана спеціальна делегація з наказом, просити допомоги у захисті від румунської окупації, в організації збройних загонів у повіті, в проведенні виборів до Українських Установчих зборів. Делегати прохали призначити негайно повітового військового коменданта та підтримати перевибори інституцій у повіті, які не відповідали народним інтересам. Вся земля, ліси, води, фабрики мали перейти до народу. З приходом австрійського війська поміщики повернулися у свої маєтки, вимагаючи повернення майна, яке перебувало у розпорядженні селянських комітетів але головне – почався масовий вивіз збіжжя і майна в Австрію.
Народня воля. – 1918. – 24(11), 25(12) квітня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)