Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

21 (8) квітня 1918 (неділя)

Працював повітовий з’їзд представників селянських спілок Зінківського повіту, у роботі якого брали участь 63 чол. Доповідь про сучасний момент зробив інструктор УЦР А.Запорожченко. Висловивши цілковите довір’я УЦР і її уряду, з’їзд ухвалив, щоб вони рішуче проводили у життя земельний закон. З’їзд підтримав скликання Українських Установчих зборів. З приводу наказу повернути все забране в економіях, вирішили просити повітовий земельний комітет взяти цю справу під контроль відстоювати інтереси селян перед комісаром і комендантами, щоб до вирішення її земельним комітетом не притягати їх до відповідальності. Були вироблені і норми організації спілок у повіти, скликання з’їздів тощо. На останку з’їзд обрав тимчасовий виконавчий комітет.
Народня воля. – 1918. – 28(15) квітня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)