Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

22 (9) квітня 1918 (понеділок)

Київ. Департамент ісповідань звернувся до Союзу корпорацій київських духовних шкіл з пропозицією для “якнайліпшої підготовки кандидатів православного священства” негайно обрати представників і спеціалістів різних богословських дисциплін для “виробу типу богословської школи і учебних планів і програм в ній”. З цієї метою при департаменті була створена спеціальна комісія на чолі з М.Крамаренком.
Ульяновський В.І. Церква в Українській Державі 1917 – 1920 рр. (доба Української Центральної Ради). – К., 1997. – С.75.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)