Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

23 (10) квітня 1918 (вівторок)

ЦК Селянської спілки на своєму засіданні ухвалив скликати Всеукраїнський селянський з’їзд на 10 травня, ближче до скликання Українських Установчих зборів. Було визначено норми представництва: від волості – 1 представник, від повітової Ради селянських депутатів – 7 осіб, від губернської Ради селянських депутатів – 5 представників. Матеріальне забезпечення делегатів покладалось на місцеві організації, у крайньому випадку його мала взяти на себе Всеукраїнська рада селянських депутатів. Технічні справи по скликанню з’їзду мали вирішувати комісії ЦК. На з’їзд запрошувались і представники повітових та губернських комітетів Рад селянських депутатів.
Народня воля. – 1918. – 24(11) квітня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)