Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

23-24 (10-11) квітня 1918 (вівторок-середа)

У Києві відбулася нарада послів Німеччини та Австро-Угорщини, уповноважених верховного командування цих країн і начальника штабу німецьких окупаційних військ, яка ухвалила остаточне рішення про заміну Центральної Ради. Нарада розглянула питання про майбутню форму державної влади. Представники військового командування наполягали на перетворенні України на німецьке генерал-губернаторство. Але довелося зважати на те, що така акція може спричинитися до наростання опору широких мас. Отже, ухвалили “скільки буде можливо, зберегти український уряд, який, однак, у своїх діях повинен залежати від німецького та австро-угорського головнокомандуючих” і не перешкоджати військовим та економічним заходам окупаційних властей.
Крах германской оккупации на Украине (по документам оккупантов). – М., 1936. – С.49.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)