Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

2 травня (19 квітня) 1918 (четвер)

На засіданні Ради міністрів Української Держави розглядалось питання про арешт колишніх міністрів – оскільки їхня діяльність не виходила за межі їх поглядів, згідно ухваленому гетьманом закону про свободу совісті вони не несли відповідальності і арешту не підлягали. У подальшому, якщо б вони поширювали свої погляди, що не відповідали новій владі, мали понести покарання. Рада міністрів ухвалила вжити заходів на місцях до того, щоб не були пограбовані гроші, переведені земельним комітетам, оскільки останні розпущені. Відносно призначення комісарів Рада міністрів постановила залишити по одному цивільному і військовому комісарові у кожній губернії і кожному повіті; пропонувалося вжити заходів до припинення продажі майна організацій, що ліквідовувались. Рада міністрів запропонувала міністру закордонних справ відкликати делегацію, яка проводила мирні переговори з РСФРР і припинити їх.
ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр. 6. – Арк. 1-1зв, 2 зв.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)