Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

4 травня (21 квітня) 1918 (субота)

Рада Народних комісарів РСФРР оголосила лист колишнього Верховного головнокомандуючого військами УСРР В.Антонова-Овсієнка, у якому повідомлялось, що після двох місяців оборонних боїв радянські війська відступили за межі України і, як це визначено вимогами Брест-Литовського мирного договору, були роззброєні Російською Радянською республікою. В.О.Антонов-Овсієнко заявив, що він склав з себе звання Верховного головнокомандуючого військами південних республік. Виходячи з цього, РНК пропонував всім радам прикордонних областей негайно роззброювати всі загони колишніх армій південних республік, що переходили на територію РСФРР, через парламентерів довести це до відома німецьких і українських підрозділів, щоб не було ніякого приводу для перенесення військових дій на територію Російської Республіки. Потім запропонувати укласти угоду про негайне припинення військових дій і встановити демаркаційну лінію. У разі відхилення цих пропозицій і продовження наступу РНК РСФРР закликала всіх стати на захист республіки, мобілізуючи і озброюючи все доросле населення.
Гражданская война на Украине. 1918-1920 гг. – Сборник документов и материалов. – В трех томах, четырех книгах. – Т.1, кн.1. – К., 1967. – С.134-135.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)