Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

10 травня (27 квітня) 1918 (п’ятниця)

Вироблена Декларація кабінету Ф.Лизогуба із з’ясуванням поглядів та визначенням найближчих завдань. У цьому документі говорилося, що гетьман не збирається стати самодержцем, а назва гетьман – є втіленням в історично-національній формі ідеї незалежної та вільної України. Уряд заявляв, що не збирається придушувати українську націю, її мову, культуру і державність, а навпаки – сприятиме їх дальшому розвитку. Головним завданням уряду, який мав перехідний характер, вважалося зміцнення державного ладу аби довести країну до скликання народного представництва для виявлення справжньої волі народу.
Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. – У двох томах. – Т.11. Українська Гетьманська держава 1918 року. – К., 2002. – С.67-69

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)