Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

17 (4) травня 1918 (п’ятниця)

Одеса. Головний окружний комісар Херсонщини, Таврії та Катеринославщини видав наказ про заборону на підпорядкованих йому територіях будь-яких виступів проти гетьманської влади. Винні у порушенні цього наказу мали піддаватися в адміністративному порядку ув’язненню до 6-ти місяців або грошовому штрафу до 3 тис. карбованців. Застосування цих санкцій покладалося на комісара м.Одеси та губернських старост Херсонщини, Таврії і Катеринославщини. В найтяжчих випадках окружний комісар цих трьох губерній розглядав справу про виселення винних за межі України. 5 червня 1918 р. наказ оголосили для неухильного виконання.
ЦДАВО України. – Ф.121 6. – Оп.1. – Спр. 86. – Арк. 9.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)