Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

23 (10) травня 1918 (четвер)

Перше засідання конференції для мирних переговорів між Українською Державою, з одного боку, і Російською Соціалістичною Федеративною Совітською Республікою, з другого боку, Україну представляли С.Шелухін – уповноважений генеральний суддя, від міністерства фінансів Х.Барановський, від військового міністерства отаман О.Сливинський, а від РСФРР – уповноважений Х.Раковський та член делегації Д.Мануїльський. С.Шелухін вручив Х.Раковському своє уповноваження від уряду Української Держави і ознайомився з уповноваженнями Х.Раковського та Д.Мануїльського. С.Шелухін висловив незадоволення, що в уповноваженнях російської сторони не визначено, який саме договір їм доручалося підписати. Неясним залишалося й питання про те, з яких саме держав складається Російська Федерація.
Мирні переговори між Українською Державою та РСФРР 1918 р. – Збірник документів і матеріалів. – Київ-Нью-Йорк-Філадельфія, 1999. – С.35.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)