Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

22 (9) червня 1918 (субота)

Ухвалена резолюція українсько-російської мирної конференції про принципи вирішення спірних питань при встановленні державних кордонів між Українською Державою та РСФРР після укладення мирного договору. Мова йшла про дотримання етнографічного принципу. В окремих зазначених у договорі спірних місцевостях обидві сторони згодні були розпочати організоване і вільне запитання населення задля остаточного встановлення державного кордону. Причому, спірні місцевості мали бути звільнені від військ обох сторін. Керуючись етнічно-територіальним принципом у встановленні державних кордонів українська делегація виходила з даних перепису населення 1897 р., у якому визначалися райони з переважанням українського населення.
Мирні переговори між Українською Державою та РСФРР 1918 р. – Збірник документів і матеріалів. – Київ-Нью-Йорк-Філадельфія, – 1999. – С.298, 351.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)