Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

16 (3) вересня 1918 (понеділок)

Київ. Постановою Ради міністрів встановлено двадцять стипендій для підготовки професорів та вчителів вищих навчальних закладів з українською мовою викладання. Стипендія у розмірі від 5000 до 7200 карбованців терміном на два роки надавалася за призначенням міністра народної освіти та мистецтва. Стипендіати зобов’язувалися скласти іспит на науковий ступінь або підготувати дисертацію.
Державний вістник. – 1918. – 21 вересня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)