Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

17 (4) вересня 1918 (вівторок)

Київ. Всеукраїнський залізничний з’їзд, делегати якого спрямували рішення на повалення існуючої влади в Україні, розповсюдив відозву із закликом до боротьби за це, для чого рекомендувалося об’єднати залізничників в єдиний революційний союз. Крім того, для інтенсивнішої боротьби із загальним ворогом – австро-німецько-гетьманським командуванням пропонувалося організовувати на місцях революційні групи.
ЦДАВО України. – Ф.121 6. – Оп.1. – Спр. 60. – Арк. 459.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)