Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

16 (3) жовтня 1918 (четвер)

Універсал його світлості пана Гетьмана Всієї України та військ козацьких П.Скоропадського до народу України опублікований у “Державному вістнику”. Йшлося про те, що усі урядові інституції Української Держави визнавали за необхідне відродити козацтво “по всіх місцях його історичного існування на Україні”, покладаючись на козацько-лицарські традиції, які зберігла історія. В Універсалі наведено текст ухваленого урядом закону з цього питання. У ст. 1-й зазначалося, що козацтво в Україні відновлювалося і очолював його ясновельможний пан Гетьман. Вступ до козацьких громад був добровільним. З інших громадян України до козацтва приймалися лише особи православної віри. При гетьмані утворювалася Велика козача рада, у 8 регіонах – місцеві козачі ради. “Хай тіні великих предків наших дадуть всім нам міць і силу…” - так завершувався Універсал. Цього ж дня П.Скоропадський затвердив ухвалений Радою міністрів “Закон про відновлення українського козацтва”.
Державний вістник. – 1918. - 16 жовтня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)