Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

4 листопада (22 жовтня) 1918 (понеділок)

У Києві відкрився 2-й Всеукраїнський з’їзд союзу хліборобів-власників, на який прибули майже 1000 делегатів. Вони розглянули статут союзу, питання про земельну реформу, організацію самооборони на місцях та про сільськогосподарські кооперативи. В роботі з’їзду взяли участь міністри внутрішніх справ В.Рейнбот та фінансів А.Ржепецький. Прийняття пропозиції направити делегацію до П.Скоропадського супроводжувалося вигуками “Слава панові Гетьману!” Потому відбулася панахида “за полеглих од большевиків”. Резолюція з земельного питання засуджувала заходи примусового перерозподілу земель як такі, що порушують права приватної власності. Колишній товариш прокурора Петербурзького суду Ненарокомов у доповіді про самооборону порадив утворювати на місцях хліборобське військо, яке б не тільки боронило Україну від більшовиків, але й допомагало у боротьбі з радянською Росією. До боротьби з більшовиками закликали й інші делегати, в т.ч. і колишній голова російської Державної Думи В.Пуришкевич. Після завершення роботи з’їзду його учасників запросив на обід митрополит Антоній. П.Скоропадський, згадуючи пізніше ці заклики до відновлення неподільної Росії, писав, що це дуже пошкодило його справі.
Нова рада. – 1918, 6 та 8 листопада Уряди України у ХХ ст. – Науково-документальне видання. – К., 2001. – С.90.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)