Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

16 (3) листопада 1918 (субота)

Почалося збройне повстання проти Гетьмана П.Скоропадського виступом січових стрільців в Білій Церкві – гетьманська залога розбіглась без боротьби. Під контроль були взяті телефон і телеграф, з в’язниць звільнені політичні в’язні. Повстанці зупиняли потяги, затримували вартових. Австрійські військові ешелони роззброювали, реквізували коней і спорядження. Сотня січових стрільців під командою сотника Сушка рушила залізницею на Київ. Вночі вони зайняли важливий залізничний вузол Фастів.
ЦДАВО України. – Ф.121 6. – Оп.1. – Спр. 250. – Арк. 19 Історія українського війська. – Львів, 1992. – С.452.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)