Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

27 (14) листопада 1918 (середа)

З’явилося повідомлення про розгортання в ніч на 25(12) листопада повстання у Катеринославі. Перервано телеграфний зв’язок. В разі наближення військ Антанти чи добровольчих загонів повстанці загрожували підривом мосту через Дніпро. На цей час вони вже контролювали Брянський район міста, оволоділи Новомосковськом, Верхньодніпровськом, Олександрівськом, Павлоградом, частиною Катеринославського повіту. Державна варта і гетьманська адміністрація були частково заарештовані, частково втекли. У згаданих містах робітничі комітети встановлювали демократичне самоурядування, варту замінювали міліцією. Слов’яносербський та частина Бахмутського повітів були зайняті добровольчими силами.
ЦДАВО України. – Ф.121 6. – Оп.1. – Спр. 96. – Арк. 296 (із зв.).

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)