Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

17 (4) грудня 1918 (вівторок)

На засідання Ради комісарів прибув з Вінниці представник Директорії керуючий міністерством шляхів Коллард, який ознайомив з її діяльністю. Голова Ради комісарів В.Чехівський повідомив про ставлення командування Осадного Корпусу і Національного Союзу до Революційного Комітету, діяльність якого припиняється. Щодо комісарів, то віднині вони мали йменуватися “комісар міністерства”. На засіданні звітували комісари ряду міністерств про налагодження їхньої роботи, відновлення особового складу. Комісар закордонних справ доповів, що в Києві перебувають озброєні польські легіонери і тому вирішили звернутись до командування Осадного Корпусу з проханням роззброїти їх. Було порушено питання про заборону виходу майже всієї російської преси і польського “Дзенніка Крайовського” і визнано недоцільність цього заходу.
ЦДАВО України. – Ф.1065. – Оп.1. – Спр. 15. – Арк. 6-6 зв., 7-7 зв.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)