Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

21-25 (8-12) грудня 1918 (субота – середа)

Відбувся Перший селянський з’їзд Київщини за участю представників від губернського і повітових комітетів, Селянських спілок. Делегати з’їзду ухвалили, що трудовий люд України хоче жити у мирі з трудовими верствами всього світу. Делегати висунули такі вимоги: скликати Конгрес трудового народу – представників селян, робітників, вояків; Директорію зобов’язали проводити реформи соціального і політичного характеру в інтересах робітників і селян. Від Директорії вимагали утворити як найскоріше свою армію і вимагати виводу німецьких військ з України. Щодо земельної реформи делегати зажадали, щоб Директорія оголосила негайно земельний закон, прийнятий УЦР 18 січня 1918 р. Норму земельного наділу, вважали депутати, мав встановити Трудовий Конгрес. До того землі трудових господарств і садиби залишались за попередніми власниками непорушно. Для проведення земельної реформи необхідно організувати земельні комітети за новим статутом.
Народня воля. – 1918. – 29 (16) грудня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)