Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

2 січня 1920 (п’ятниця)

Париж (Франція). Перші загальні збори Українського національного комітету (УНК) за участю В. Панейка, К. Білика (секретар), С. Томашівського, І. Петрушевича, А. Петрушевича, Б. Цитовича, С. Моркотуна, О. Кульчицького. Комітет ухвалив програмну декларацію, в якій причину свого створення пов’язав з порушенням Директорією засади інтегральної цілісності української території і визначив мету – об’єднання українських земель в етнічних кордонах у федерації з “білою” Росією. Заходи УНК щодо визнання його урядами Антанти як офіційного представника УНР виявилися безуспішними..
Доценко О. Літопис української революції. – Львів, 1924. – Т. 2, кн. 5. – С. 106 – 110

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7