Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

20 – 25 січня 1920 (вівторок– неділя)

Київ. Установчий з’їзд УСДРП (незалежних правих), на якому затверджено програму і прийнято нову назву партії – Українська комуністична партія (УКП). Обрано ЦК УКП: голова – А. Драгомирецький, секретар – М. Авдієнко, заступник голови – А. Річицький, члени – М. Ткаченко, В. Мазуренко, В. Фідровський, В. Шахрай, Л. Довбня, Ю. Яворський та ін. Офіційним друкованим органом партії затверджено газету “Червоний прапор”. Відновлення радянської влади укапісти вважали за окупацію, а ревкоми – силою, що затримує розвиток української революції. Представники УКП входили до складу ВУЦВК і місцевих рад.
Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. – Сучасність, 1983. – Т. 1. – С. 438 – 440.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7