Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

6 лютого 1920 (четвер)

Москва (Росія). Засідання Політбюро ЦК РКП(б), на якому голова РНК РСФРР В.І. Ленін вніс на затвердження написаний ним проект резолюції про боротьбистів, який було прийнято за основу для передачі його наступного дня до Всеукрревкому. Резолюцією передбачено “визнати боротьбистів партією, яка порушує основні принципи комунізму своєю пропагандою поділу військових сил і підтримкою бандитизму”, виступає “проти лозунгу тісного і найтіснішого союзу з РСФРР”; уся політика мала проводитись “систематично і неухильно до ліквідації боротьбистів”.
Владимир Ильич Ленин. Биографическая хроника. – М., 1977. – Т. 8. – С. 280; В.І. Ленін. Повне зібрання творів. Видання п’яте. – К., 1974. – Т. 40. – С. 118..

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7