Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

8 – 11 лютого 1920 (неділя – середа)

Кам’янець-Подільський, Подільської губернії. Засідання кам’янецької Національної ради, на яких розглянуто діяльність Директорії і уряду УНР. Ухвалено резолюцію, в якій головна причина катастрофи УНР вбачалася в політиці Директорії та уряду; Директорія УНР в особі її голови С. Петлюри визначалась як “тимчасовий орган репрезентації” до скликання народного представництва; наголошувалося на тому, що голова Директорії не має права приймати будь-яких основних законів та укладати договори з іншими державами. Резолюція вимагала скликати предпарламент для вирішення питання про верховну владу в УНР та формування її уряду.
Літопис української революції. – Львів, 1924. – Т. 2, кн. 5. – С. 179 – 180;Симон Петлюра. Статті, листи, документи. – Т. ІІІ. – К., 1999. – С. 187 – 188.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7