Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

23 – 26 лютого 1920 (понеділок– четвер)

Варшава (Польща). Конференція УСДРП, в якій взяли участь О. Безпалко, А. Лівицький, Б. Мартос, Л. Михайлів, В. Старосольський, Л. Ганкевич, М. Ганкевич, І. Квасниця, П. Понятенко. Ухвалено резолюцію з вимогами визнання самостійності УНР урядом РСФРР, усунення з української території “окупаційної Червоної армії”, відкликання “самозванного радянського уряду України”, визнання уряду І. Мазепи до скликання Установчих зборів України.
Вперед (Львів). – 1920. – 2 березня, 12 березня;Громадська думка (Львів). – 1920. – 3 березня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7