Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

27 – 28 лютого 1920 (п’ятниця– субота)

Безпартійна селянська конференція Полтавського повіту, Полтавської губернії, на якій ухвалено резолюції на доповіді про роботу відділу народної освіти та про боротьбу з бандитизмом. Одним із завдань революції на Україні проголошувалася українська культура, розвиток якої допоможе вирватись з-під культурної неволі для побудови соціалістичного життя. Бандитизм розглядався як наслідок частої зміни влади; для боротьби з ним необхідно було обеззброїти усе населення та провести чистку міліції.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни. (1919 – 1920). Збірник документів і матеріалів. – К., 1957. – С. 449 – 450; История милици

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7