Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

14 березня 1920 (неділя)

Львів. Комітет УСДП скликав народне віче “Українське шкільництво у Львові”. В ухваленій резолюції вимагалося прийняти на утримання міста усі приватні українські народні школи, ввести у тих польських народних школах, в яких навчаються українські діти, вивчення української мови, історії та літератури, допустити українців до участі у міській окружній раді та інпектування українських шкіл. Віче висловило протест проти заборони українській молоді навчатися у Львівському університеті й усіх вищих навчальних закладах, а також проти заборони університетських викладів українським науковим товариствам.
Вперед (Львів). – 1920. – 16 березня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7